ЛАЗ Холдинг Сіті Транспорт Груп

можна красти скільки зможеш вивести.Головне поділитись з Сашою Яковенком півметровим або з толіком лисим зам нач.сб. випускають через хуторівку обо персенківку. Такса від 200 до 500гр. Самі також в ночі виключають світло і вивозять метал (плитку з новопресового) тай не тільки.Возять Нісою синього кольору або фольц.гольф 3 чорного кольору власник Кочетов Б.Возять не далеко .Поряд з прохідною є прийомка туда і здають.Петя прийомщик приходить по дзвінку в любий час до 6 00год.Це зміна лисого Толіка.Тепер зміна півметрового Саші.Ті більше перестрахані виїзджати бояться.томуму підвозять метал до сітки між збутом і проідною там

Положительного нечего нет

Уважаемые юристы !

ООО "Сити Транспорт Групп" размещает вакансию -- юрист (зарплата 10 тыс грв). Обходите стороной эту фирму мошенников.

Заработная плата у Вас будет минимальная , которую выплатят , возможно, по решению суда. Имущество под арестом, банковские счета арестованы. Премий никаких.



Главные бухгалтера, юристы, технологи и все остальные специалисты , проработав 2-3 месяца бесплатно ,увольняются.



Сити Транспорт Групп не годится даже для молодого специалиста, без опыта работы.



В Печерском РВ ГУ МВС Украины г.Киева (ул.Московская, 30 г.Киев) открыто уголовное дело № 42014100000000290 по факту невыплаты заработной платы работникам ООО "Сити Транспорт Групп".

Сложно вспомнить

Спасибо за столь впечатляющие отзывы. Пригласили на собеседование.... не пойду. Как говориться: "Умер, не родившись!" :)

Нету!!!!

Державний герб України

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД



04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58



ПОСТАНОВА



ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



"23" жовтня 2014 р. Справа№ 910/10947/14



Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:



головуючого: Гаврилюка О.М.



суддів: Суліма В.В.



Коротун О.М.



за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.



за участю представників



від позивача: Чобанюк Т.М. - дов. від 23.01.2014 року № 52-16/77



від відповідача: не з'явилися



розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіті Транспорт Груп" на рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2014 року



у справі № 910/10947/14 (суддя Пукшин Л.Г.)



за позовом Публічного акціонерного товариства „Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)



до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіті Транспорт Груп" (м. Київ)



про стягнення 1 155 840 грн.



ВСТАНОВИВ:



До господарського суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство „Південний гірничо-збагачувальний комбінат" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіті Транспорт Груп" про стягнення з відповідача на користь позивача 1 155 840 грн.



Рішенням від 29.07.2014 року господарський суд міста Києва позовні вимоги задовольнив. Стягнув з ТОВ „Сіті Транспорт Груп" на користь ПАТ „Південний гірничо-збагачувальний комбінат" 1 155 840 грн. пені за порушення зобов'язань та 23 116 грн. 80 коп. судового збору.



Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду ТОВ „Сіті Транспорт Груп" звернулося до апеляційного господарського суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення та з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2014 року по справі № 910/10947/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.



Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2014 року ТОВ „Сіті Транспорт Груп" було відновлено строк на апеляційне оскарження, його апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначено розгляд справи в судовому засіданні за участю представників сторін.



В судове засідання 23.10.2014 року повноважні представники відповідача не з'являлися та про причини неявки суд не повідомляли, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Після обговорення судова колегія дійшла висновку, що неявка повноважних представників відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.



В судовому засіданні 23.10.2014 року представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечувала.



Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи з наступного.



Відповідно до ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.



Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.



Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.



Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.



До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.



Cт. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.



Як було встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 10.06.2013 року Публічне акціонерне товариство „Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Сіті Транспорт Груп" (постачальник) уклали договір поставки № 2013/n/ОО/740, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар згідно специфікації за цінами, які є звичайними, справедливими, ринковими, а покупець зобов'язався прийняти зазначений товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених договором.



Згідно п. 2.1 договору від 10.06.2013 року № 2013/n/ОО/740 детальна інформація про кількість та якість товару міститься в специфікаціях. Специфікації на товар, оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін, є невід'ємною частиною договору. За згодою сторін у специфікації можуть бути вказані додаткові відомості про товар, а також інші умови виникнення та виконання зобов'язань за договором.



Відповідно до п. 3.1 договору від 10.06.2013 року № 2013/n/ОО/740 поставка товару здійснюється транспортом, в строк та на умовах зазначених в специфікаціях до договору, які на момент підписання сторонами складають невід'ємну частину договору. Постачальник зобов'язується поставити товар на умовах поставки, зазначених в специфікації відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів „Інкотермс" в редакції 2010 року.



Ч. 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.



Ч. 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.



До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.



Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.



Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.



Пунктом 5.2 договору від 10.06.2013 року № 2013/n/ОО/740 сторонами погоджено, що оплата вартості товару здійснюється покупцем на умовах вказаних в специфікаціях до договору.



Згідно з специфікацією від 10.06.2013 року № 1 до договору постачальник зобов'язався передати товар, а саме автобуси ЛАЗ 697 „Турист" у кількості 8 (вісім) штук. Вартість за одну одиницю товару складає 700 000 (сімсот тисяч гривень), а загальна сума договору з урахуванням ПДВ складає 6 720 000 (шість мільйонів сімсот двадцять тисяч) грн. Строк постачання товару 150 (сто п'ятдесят) календарних днів від дати відкриття акредитиву.



Відповідно до вищевказаної специфікації умови оплати: 100% документарний безвідзивний, покритий, подільний акредитив, відкритий протягом 10-ти календарних днів після виставлення рахунку постачальником.



08.07.2013 на користь відповідача позивачем був відкритий акредитив № 22LCOUTG072013UAH, що підтверджується заявою позивача про відкриття акредитива від 08.07.2013 року № 12. Отже відповідач у строк до 06.12.2013 зобов'язаний був поставити позивачу обумовлений в договорі товар (протягом 150 (ста п'ятдесяти) календарних днів від дати відкриття акредитиву).



За твердженням позивача у встановлений специфікацією строк відповідач не поставив йому товар (вісім автобусів ЛАЗ 695 „Турист"), тим самим порушивши зобов'язання взяті на себе відповідно до договору. До цього часу товар не поставлено.



Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.



Матеріали справи доказів поставки товару не містять.



Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).



Стаття 611 регламентує, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.



Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.



Частиною 4 статті 231 ГК України встановлюється, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.



Ч. 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.



П. 8.3 договору від 10.06.2013 року № 2013/n/ОО/740 встановлено, що постачальник несе відповідальність у разі не постачання або недопоставленого товару у вигляді пені за розміром 0,1 % від суми недопоставленого товару за кожний день прострочення строків поставки.



Враховуючи те, що ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено право сторін визначати розмір пені самостійно, а також враховуючи те, що зобов'язання відповідача мають майновий, а не грошовий характер, та крім того відповідач не просив зменшити розмір пені, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що місцевим господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 1 155 840 грн. пені за період з 07.12.2013 року по 27.05.2014 року.



За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.



Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.



Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -



ПОСТАНОВИВ:



1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіті Транспорт Груп" на рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2014 року по справі № 910/10947/14 залишити без задоволення.



2. Рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2014 року по справі № 910/10947/14 залишити без змін.



3. Справу № 910/10947/14 повернути до господарського суду міста Києва.



Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.



Повний текст постанови підписано__24.10.2014 р.__



Головуючий суддя О.М. Гаврилюк



Судді В.В. Сулім



О.М. Коротун

Державний герб України

Провадження № 2-6016/14



у справі № 760/19577/14-ц



ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ



І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И



02 жовтня 2014 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:



головуючого судді - Лазаренко В.В.



при секретарі - Пономарьові М.О.



розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Транспорт Груп» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -



ВСТАНОВИВ:



10.09.2014 позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який мотивує тим, що вона працювала на посаді головного бухгалтера ТОВ «Сіті Транспорт Груп». Після звільнення з займаної посади відповідач не провів з нею остаточного розрахунку та не видав належним чином оформленої трудової книжки.



Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 28.08.2014 зобов'язано відповідача ТОВ «Сіті Транспорт Груп» оформити належним чином ОСОБА_1 трудову книжку із зазначенням підстави звільнення ч. 3 ст. 38 КЗпП України та датою звільнення 03.12.2013 року, також стягнуто з ТОВ «Сіті Транспорт Груп» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 30530,00 гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 15600 грн. 00 коп., 18318 гривень вихідної допомоги та 6106,00 гривень компенсації за невикористану відпустку.



Разом з цим, станом на день пред'явлення позову відповідач вказане рішення не виконав, у зв'язку з чим зобов'язаний виплатити відповідачці середній заробіток відповідно до статті 117 КЗпП.



Згідно рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 28.08.2014 встановлено, що середньоденний заробіток позивачки складає 200,00 грн.



Таким чином позивачка просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 28.02.2014 по 09.09.2014 у розмірі 38600,00 грн.



В судове засідання позивачка не з'явилась. 02.10.2014 представником позивачки до канцелярії суду подано заяву, в якій останній просить розглядати справу у його відсутності та у відсутності позивачки.



Відповідач ТОВ «Сіті Транспорт Груп» явки свого представника у судове засідання не забезпечив, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи у відсутності представника відповідача не надходило.



Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.



Враховуючи, що згідно заяви представника позивачки, останній не заперечення розгляду справи у такому порядку, суд, ухвалив провести заочний розгляд на підставі наявних у справі доказів.



Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.



Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 працювала на посаді головного бухгалтера ТОВ «Сіті Транспорт Груп». Після звільнення з займаної посади відповідач не провів з нею остаточного розрахунку та не видав належним чином оформленої трудової книжки.



Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 28.08.2014 зобов'язано відповідача ТОВ «Сіті Транспорт Груп» оформити належним чином ОСОБА_1 трудову книжку із зазначенням підстави звільнення ч. 3 ст. 38 КЗпП України та датою звільнення 03.12.2013 року, також стягнуто з ТОВ «Сіті Транспорт Груп» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 30530,00 гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 15600 грн. 00 коп., 18318 гривень вихідної допомоги та 6106,00 гривень компенсації за невикористану відпустку.



На час розгляду справи вказане рішення відповідачем не виконане.



Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.



Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.



Таким чином, зважаючи на те, що відповідачем рішення Солом'янського районного суд м. Києва від 28.08.2014 не виконане, суд вважає вимоги позивачки про стягнення з відповідача середнього заробітку за період з 28.02.2014 по 09.09.2014 законними та обґрунтованими.



Як встановлено рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 28.08.2014, середньоденний заробіток позивачки складає 200,00 грн.



Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.



Таким чином, розмір середнього заробітку позивачки за період з 28.02.2014 по 09.09.2014 складає 200,00*193 дні = 38600,00 грн.



Враховуючи обставини викладені вище, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за період з 28.02.2014 по 09.09.2014 в розмірі 38600,00 грн.



Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.



Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин - звільнені від сплати судового збору.



Виходячи з цього, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 386,00 грн.



Враховуючи викладене вище, керуючись ст.ст. 116, 117, КЗпП України, ст.ст. 10-11, 57-60, 81, 88, 209, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд, -



ВИРІШИВ:



Позов ОСОБА_1 - задовольнити.



Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Транспорт Груп» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 28.02.2014 по 09.09.2014 в розмірі 38600,00 грн..



Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Транспорт Груп» на користь держави судовий збір в розмірі 386,00 грн.



Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.



Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.



Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.



Суддя:

Державний герб України

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА







РІШЕННЯ



ІМЕНЕМ УКРАЇНИ [1]





25 вересня 2014 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва



в складі: головуючого - Немировської О.В.



суддів - Ящук Т.І., Чобіток А.О.



при секретарі - Бабіч К.А.





розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Транспорт Груп» про визнання наказу незаконним, зобов'язання оформити трудову книжку, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, вихідної допомоги, компенсації та відшкодування моральної шкоди,



за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Транспорт Груп» - Глоби Маріанни Михайлівни на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 14 квітня 2014 року,





встановила:



у листопаді 2013 року позивач звернувся до суду разом з іншими особами з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 10 000 грн. за липень-жовтень 2013 р., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 3 126 грн., моральну шкоду в розмірі 2 000 грн. Ухвалою суду від 12 грудня 2013 р. справу було виділено в окреме провадження.



18.12.2013 р. позивач подав уточнену позовну заву, в якій просив стягнути на його користь: заборгованість із заробітної плати в сумі 12 500 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 1 532 грн. 16 коп., вихідну допомогу в сумі 7 500 грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 3 500 грн., моральну шкоду в розмірі 2 000 грн., та зобов'язати відповідача оформити належним чином трудову книжку та змінити підставу звільнення на ч. 3 ст. 38 КЗпП України та дату звільнення 29.11.2013 р. В квітні 2014 р. позивач також уточнив свої вимоги та остаточно просив: визнати незаконним наказ про його звільнення від 22.10.2013 р. за п. 4 ст. 40 КЗпП України, стягнути заборгованість із заробітної плати в сумі 12 500 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку - 9 434 грн. 88 коп., вихідну допомогу в сумі 7 500 грн., компенсацію за невикористану відпустку - 3 500 грн., моральну шкоду в розмірі 2 000 грн., зобов'язати відповідача оформити належним чином трудову книжку ОСОБА_1 із зазначенням підстави звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України та датою 29.11.2013 р.



Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 14 квітня 2014 року позов було задоволено частково - визнано незаконним наказ про звільнення позивача, зобов'язано відповідача оформити трудові книжку та зазначити підставу звільнення - ч. 3 ст. 38 КЗпП України, стягнуто на користь позивача заробітну плату - 12 500 грн., вихідну допомогу - 7 500 грн., компенсацію за відпустку - 3 500 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку - 13 928 грн. 85 коп., моральну шкоду - 1 000 грн., в решті позовних вимог - відмовлено.



Представник відповідача - Глоба М.М. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи.



Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.



Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що він з 01.02.2013 р. працював у відповідача на посаді менеджера з посадовим окладом 2 500 грн. Оскільки заробітна плата йому не виплачувалась з липня 2013 р., він вирішив звільнитись з роботи відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України, про що направив заяву 07.11.2013 р., в якій просив його звільнити з 29.11.2013 р. В ході розгляду справи йому стало відомо, що його звільнено з роботи з 22.10.2013 р. за прогули, а тому він просив визнати наказ про його звільнення незаконним, зобов'язати відповідача оформити трудову книжку та зазначити іншу підставу та дату звільнення, а також стягнути заробітну плату, компенсацію за невикористану відпустку, моральну шкоду, середній заробіток за час затримки при звільненні.



Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 14 квітня 2014 року позов було задоволено частково - визнано незаконним наказ про звільнення позивача, зобов'язано відповідача оформити трудові книжку та зазначити підставу звільнення - ч. 3 ст. 38 КЗпП України, стягнуто на користь позивача заробітну плату - 12 500 грн., вихідну допомогу - 7 500 грн., компенсацію за відпустку - 3 500 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку - 13 928 грн. 85 коп., моральну шкоду - 1 000 грн., в решті позовних вимог - відмовлено.



Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач допустив порушення норм законодавства про працю, що є підставою для звільнення позивача з роботи відповідно до поданої ним заяви з 29.11.2013 р. згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України.



Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і відповідає встановленим по справі обставинам.



Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст. 38, 40, 44, 115, 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України.



Як видно з матеріалів справи, наказом генерального директора ТОВ «Сіті Транспорт Груп» Чуркіна І.А. від 22.10.2013 р. позивача було звільнено із займаної посади за грубе порушення трудової дисципліни - прогул без поважних причин згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України. В наказі зазначено, що ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці з 07.10.2013 р. по 22.10.2013 р. Пояснення представника відповідача в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції про те, що заробітна плата позивачу не виплачувалась з липня 2013 р. через відсутність його на роботі, суд не бере до уваги, оскільки в наказі про звільнення позивача вказується, що він не виходив на роботу лише з 07.10.2013 р. по 22.10.2013 р., при цьому акти про відсутність позивача складені лише за 11.10.2013 р., 18.10.2013 р., 22.10.2013 р. (а/с123).



Доводи, викладені представником відповідача в апеляційній скарзі, про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги докази, які надавались при розгляді справи та не дав оцінки тій обставині, що позивач довгий час не з'являвся на роботу, що стало підставою для його звільнення за прогули, є необґрунтованими, були предметом перевірки суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку.



Разом з тим, відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільненні у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю закону.



В даному випадку слід змінити формулювання причин та дати звільнення позивача з роботи, оскільки він не просить поновлювати його на роботі.



Також суд першої інстанції неправильно визнав розмір компенсації за невикористану відпустку, оскільки відповідно до відпрацьованого часу позивач мав право лише на 20 днів відпустки, в зв'язку з чим розмір компенсації становить 2 380 грн.



Крім того, судом було неправильно обчислено розмір судового збору відповідно до частини вимог майнового та немайнового характеру, який має становити в даному випадку 606 грн. 68 коп.



Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає зміні.











Керуючись ст.ст. 303, 304, 313-317 ЦПК України, колегія суддів



вирішила:





апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Транспорт Груп» - Глоби МаріанниМихайлівни задовольнити частково.



Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 14 квітня 2014 р. змінити та викласти резолютивну частину рішення в такій редакції.



Позов задовольнити частково.



Змінити формулювання причин звільнення та вважати ОСОБА_1 звільненим з роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Сіті Транспорт Груп» з 29 листопада 2013 р. відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України.



Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Транспорт Груп» на користь ОСОБА_1 заробітну плату в сумі 12 500 грн., вихідну допомогу в сумі 7 500 грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 2 380 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 13 928 грн. 85 коп. та моральну шкоду в розмірі 1 000 грн.



В задоволенні іншої частини вимог відмовити.



Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Транспорт Груп» судовий збір на користь держави в сумі 606 грн. 68 коп.



Рішення в частині стягнення заробітної плати в сумі 2 500 грн. допустити до негайного виконання.



Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.





Головуючий





Судді





№ апеляційного провадження: 22-ц/796/9142/2014



Головуючий у суді першої інстанції: Шереметьєва Л.А.



Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

Державний герб України





АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА



МСП-03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А



Справа №22-ц/796/9656/2014 Головуючий у І інстанції - Українець В.В.



Доповідач - Заришняк Г.М.



Р І Ш Е Н Н Я



І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И



22 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:



Головуючого - Заришняк Г.М.



Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є



при секретарі - Осмолович В.С.



розглянула у відкритому судовому засіданні в Апеляційному суді міста Києва цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 та апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Транспорт Групп» на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 13 червня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Транспорт Групп» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди,-



В С Т А Н О В И Л А:



ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8 звернулись в суд з позовом до ТОВ «Сіті Транспорт Групп» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди.



Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 12 грудня 2013 року позовні вимоги роз'єднано в самостійні провадження.



Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 18 грудня 2013 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Сіті ТранспортГрупп» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди.



Свої вимоги позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовував тим, що з 01 лютого 2013 року по 05 серпня 2013 року працював в ТОВ «Сіті Транспорт Групп» на посаді менеджера з зовнішньоекономічної діяльності. 05 серпня 2013 року він був звільнений з роботи за власним бажанням. У день звільнення з ним не був проведений повний розрахунок, чим порушено його трудові права та завдано йому моральної шкоди. З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 18 грудня 2013 року просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь, заборгованість з виплати заробітної плати за липень-серпень 2013 року та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 4 391,28 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 10 725,12 грн., 2 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.



Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 11 березня 2014 року за клопотанням представника позивача позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду в частині вимог про стягнення невиплаченої заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, оскільки ці кошти були виплачені.



Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 13 червня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Сіті ТранспортГрупп» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 5 103,56 грн. та 500 грн. на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з Товариства на користь держави 244,10 грн. судового збору.



В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалити рішення, яким стягнути з Товариства середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку у розмірі 12 619,3 грн. та моральну шкоду у розмірі 2 000 грн.



Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіті Транспорт Групп», вказуючи в апеляційній скарзі на неповне з»ясування судом обставин справи та порушення норм матеріального й процесуального права, просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2



В суді апеляційної інстанції представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу з підстав та доводів, наведених в ній, та заперечував проти апеляційної скарги Товариства.



Представники ТОВ «Сіті Транспорт Групп» підтримали апеляційну скаргу Товариства з наведених в ній доводів та підстав й заперечували проти апеляційної скарги представника позивача.



Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Сіті Транспорт Групп» не підлягає задоволенню, апеляційну скаргу представника позивача необхідно частково задовольнити з таких підстав.



Судом установлено, що наказом ТОВ «Сіті Транспорт Групп» № СТГ00000002-0000000028 від 01 лютого 2013 року позивача було прийнято на посаду менеджера із зовнішньоекономічної діяльності (а.с. 50).



На підставі наказу ТОВ «Сіті Транспорт Групп» № СТГ00000039-0000000028 від 05 серпня 2013 року позивача було звільнено з роботи 05 серпня 2013р. за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 51).



Відповідно до вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.



Частиною 1 ст. 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.



Із табелю обліку використання робочого часу за серпень 2013 р.(а.с.58) та пояснень представників сторін видно, що позивач у день звільнення з роботи працював.



Разом з тим, при звільненні з ОСОБА_2 не був проведений відповідачем повний розрахунок та належні йому кошти не були виплачені.



Як вбачається із карточки рахунку 661, належні до виплати при звільненні кошти перераховувались позивачу частинами, остання сума була перерахована йому 29 листопада 2013 року (а.с. 144-145).



Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку по необхідність стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 серпня 20014 р. по 29 листопада 2013 року, що становить 77 робочих днів.



Разом з тим, визначаючи розмір середнього заробітку, що підлягає стягненню, суд помилково визначив середньоденний заробіток, виходячи із останніх двох місяців перед звільненням позивача, не врахувавши, що в липні 2013 р. позивач працював не повний місяць.



Відповідно до положень пункту другого та восьмого Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, в тому числі нарахування середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.



Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.



Згідно з довідкою ТОВ «Сіті Транспорт Групп» від 04 квітня 2014 року, наданою суду апеляційної інстанції, середньоденна заробітна плата позивача складає 115 грн. 53 коп., середньомісячна заробітна плата - 2368 грн. 42 коп.



Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 8895 грн. 81 копійок (115, 53 коп. х 77 = 8895, 81).



З огляду на викладене, рішення суду в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 5103 гривні 56 копійок, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення з ТОВ «Сіті Транспорт Групп» на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 8895, 81 грн.



Крім того, відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.



Судом встановлено, що внаслідок дій відповідача, які порушили законні трудові права ОСОБА_2, останньому спричинені моральні страждання та завдано моральну шкоду.



Вирішуючи питання щодо розміру суми моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, суд врахував обставини справи, характер, обсяг та тривалість моральних страждань й, виходячи з принципів розумності і справедливості, прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, обґрунтовано стягнувши на користь позивача моральну шкоду в розмірі 500 грн.



Колегія суддів не вбачає підстав для збільшення розміру відшкодувань моральної шкоди, тому посилання в апеляційній скарзі представника позивача на дані обставини не заслуговують на увагу.



Поставлене судом рішення в цій частині відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасованим з підстав, що наведені в апеляційних скаргах.



Доводи представників відповідача по те, що заробітна плата позивачу була перерахована 29 листопада 2013 року помилково, є неспроможними, оскільки не підтвердженні в судовому засіданні будь-якими переконливими доказами, й жодних дій щодо відновлення своїх прав Товариством не вживалося.



Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -



В И Р І Ш И Л А:



Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Транспорт Групп» відхилити.



Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.



Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 13 червня 2014 року в частині стягнення з ТОВ «Сіті ТранспортГрупп» на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 5 103,56 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ТОВ «Сіті Транспорт Групп» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 8895 грн. 81 коп.



В іншій частині дане рішення суду залишити без зміни.



Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.







Головуючий:





Судді:

Цивільна справа №760/27270/13

№2/760/1571/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2014 року Солом'янський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Зінченко С.В.

при секретарі Гайдайчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Транспорт Груп» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог стягнути з відповідача на свою користь невиплачену на день звільнення заробітну плату, компенсацію за затримку розрахунку при звільненні, вихідну допомогу при звільненні в розмірі тримісячного заробітку, компенсацію за невикористану відпустку та відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу неправомірними діями відповідача з порушення трудових прав. Також позивач просить зобов'язати відповідача оформити належним чином ОСОБА_1 трудову книжку із зазначенням підстави звільнення ч. 3 ст. 38 КЗпП України та датою звільнення 03.12.2013 року, оскільки відповідач відмовляється вчиняти такі дії.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що 01.02.2013 року вона була прийнята на посаду головного бухгалтера ТОВ «Сіті Транспорт Груп» з посадовим окладом в розмірі 6106 гривень, проте заробітна плата за період з липня 2013 року по жовтень 2013 року йому не виплачена, у зв'язку з чим позивачем 03.12.2013 року було направлено відповідачу заяву про звільнення із зазначенням цієї ж дати звільнення, але на час звернення до суду розрахунку з позивачем не проведено та трудову книжку належним чином не оформлено.

Як вказує позивач, в добровільному порядку відповідач відмовляється врегулювати ситуацію, а тому вона змушена звернутися до суду.

В судовому засіданні представник позивача збільшені позовні вимоги (а.с. 14-16) підтримав та просив про їх задоволення посилаючись на обставини, викладені в позові. Проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з'явився, представника не направив, про причини неявки не повідомив, про день, час та місце його проведення повідомлений належним чином, у зв'язку з чим суд відповідно до ст. 224 ЦПК України та враховуючи згоду позивача, ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріли справи приходить до наступного висновку.

З пояснень представника позивача вбачаться, що 01.02.2013 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду головного бухгалтера ТОВ «Сіті Транспорт Груп» з посадовим окладом в розмірі 6106 гривень, проте заробітна плата за період з липня 2013 року по жовтень 2013 року йому не виплачена, у зв'язку з чим позивачем 03.12.2013 року було направлено відповідачу заяву про звільнення із зазначенням цієї ж дати звільнення, але на час звернення до суду розрахунку з позивачем не проведено та трудову книжку належним чином не оформлено.

Згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, ОСОБА_1 не виплачена заробітна плата за липень - жовтень 2013 року в сумі 12500 гривень, а отже наявні вищевказані підстави для розірвання трудового договору за ініціативи робітника.

Виходячи з викладеного, вбачається обґрунтованим зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіті Транспорт Груп» оформити належним чином ОСОБА_1 трудову книжку із зазначенням підстави звільнення ч. 3 ст. 38 КЗпП України та датою звільнення 03.12.2013 року.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Таким чином, вимога позивача щодо виплати йому вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку вбачається обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В свою чергу згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як вбачається з поданого позивачем розрахунку, його середньоденний заробіток складає 200,00 гривень та кількість днів затримки розрахунку при звільненні становить 78.

Виходячи з викладеного, суд вважає правильним стягнути ТОВ «Сіті Транспорт Груп» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 30530,00 гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 15600 грн. 00 коп., 18318 гривень вихідної допомоги та 6106,00 гривень компенсації за невикористану відпустку, а всього стягнути 70554 гривні 00 копійок.

Щодо вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, то суд зазначає таке.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Виходячи з вказаного, суд не знаходить достатніх та належних підстав для її задоволення, оскільки позивачем не подано жодного доказу на підтвердження завдання йому такої моральної шкоди, обґрунтування заявленого розміру такої шкоди.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. ст. 40, 47, 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», керуючись ст.ст. 27, 31, 60, 88, 208, 209, 212, 214-216 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :



Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Транспорт Груп» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Транспорт Груп» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 30530,00 гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 15600 грн. 00 коп., 18318 гривень вихідної допомоги та 6106,00 гривень компенсації за невикористану відпустку, а всього стягнути 70554 гривні 00 копійок.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіті Транспорт Груп» оформити належним чином ОСОБА_1 трудову книжку із зазначенням підстави звільнення ч. 3 ст. 38 КЗпП України та датою звільнення 03.12.2013 року.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Транспорт Груп» в дохід держави 705 грн. 54 копійки судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через Солом'янський районний суд м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Зінченко С.В.

За месяц работы я поняла, что зарплаты не будет, налогов в пенсионный фонд не платят... Положительного ничего сказать не могу. Все свои вопросы с этой компанией я решила в суде.

справа № 208/9624/13-ц

№ провадження 2/208/595/14

РІШЕННЯ

Іменем України

17 березня 2014 р. м. Дніпродзержинськ

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Ричка С.О.

при секретарі - Щербацевич Д.В.,

за участю:

представника відповідача: Шевченко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Фандей Леоніда Івановича до ТОВ «Сіті Транспорт Груп» в особі Відокремленого структурного підрозділу ТОВ «Сіті Транспорт Груп» у м. Дніпродзержинську про припинення трудового договору, стягнення заробітної плати, вихідної допомоги та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У зв'язку з затратою значного часу для виготовлення повного тексту рішення, суд вважає за необхідне проголосити його вступну і резолютивну частини.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 55 Конституції України, ст. ст. 38, 44, 47, 49, 83, 94, 115, 235ч.4, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 21, 24, 34 Закону України «Про оплату праці», ст. ст. 10, 11, 31, 57, 60 -61, 81, 88, 209, 212-215, 367 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Уточнені позовні вимоги Фандея Леоніда Івановича до ТОВ «Сіті Транспорт Груп» в особі Відокремленого структурного підрозділу ТОВ «Сіті Транспорт Груп» у м. Дніпродзержинську про припинення трудового договору, стягнення заробітної плати, вихідної допомоги та моральної шкоди - задовольнити частково.

Розірвати безстроковий трудовий договір, укладений 01 лютого 2013 року, між Фандея Леоніда Івановича та ТОВ «Сіті Транспорт Груп» (код ЄДРПОУ 35122889, юридична адреса м. Київ, б-р. І.Лепса, 6) датою розірвання договору вважати: 15 листопада 2013р.

Зобов'язати ТОВ «Сіті Транспорт Груп» (код ЄДРПОУ 35122889, юридична адреса м. Київ, б-р. І.Лепса, 6) видати ФАНДЕЮ Леоніду Івановчиу , належним чином оформлену трудову книжку із записом про розірвання 15 листопада 2013 року безстрокового трудового договору на підставі ст.38ч.3 КЗпП України.

Стягнути з ТОВ «Сіті Транспорт Груп» (код ЄДРПОУ 35122889, юридична адреса м. Київ, б-р. І.Лепса, 6) на користь Фандея Леоінад Івановича заборгованість у розмірі 11590, 50 грн. (одинадцять тисяч п'ятсот дев'яносто гривень 50 коп.), яка складається з наступного:

- борг по заробітній платі в сумі 2949,40 грн.;

- середня заробітна плата за час затримки трудової книжки в розмірі 3649,10 грн.;

- вихідну допомогу у розмірі 3441,00 грн.;

- компенсація за невикористану відпустку 1051,00 грн.;

- моральна шкода у розмірі 500,00грн.

В іншій частини уточнених позовних вимог відмовити.

Судові витрати у справі розподілити пропорційно задоволеного позову, стягнувши з ТОВ «Сіті Транспорт Груп» (код ЄДРПОУ 35122889, юридична адреса м. Київ, бул. І.Лепса, 6) на користь держави судовий збір у сумі 243,80 гривень.

Рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, допустити до негайного виконанню.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний термін апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України з дня його проголошення.

З повним текстом рішення суду, особи які беруть участь у справі зможуть ознайомитись 25 березня 2014 року.



Суддя Ричка С. О.

Державний герб України





Справа № 209/4034/14-ц



Провадження № 2/209/1514/14



ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ



іменем України



13 жовтня 2014 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська



Дніпропетровської області



у складі:



головуючого судді Ковальової А.Б.



при секретарі Золотих Л.М.



розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Транспорт Груп» про скасування наказу та стягнення моральної шкоди, -



ВСТАНОВИВ:



Представник ТОВ «Сіті Транспорт Груп» в судове засідання не з'явився, заперечення проти позову або заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надав.



Позивач звернулася до суду з позовом до ТОВ «Сіті Транспорт Груп», в якому просить визнати незаконним наказ відповідача від 15 листопада 2013 року № 113-396 про її звільнення за прогули, скасувати наказ відповідача від 15 листопада 2013 року № 113-396 про її звільнення за прогули, стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 3000 грн. В обґрунтування позову посилається на те, що вона працювала у відокремленому структурному підрозділі м. Дніпродзержинська ТОВ «Сіті Транспорт Груп» на постійній основі в період з 25 червня 2013 року по 15 листопада 2013 року, але трудову книжку при звільнені їй не видали, а 04 липня 2014 року на її адресу надійшов цінний лист із її трудовою книжкою, в якій було зроблено запис про її звільнення з роботи за прогули на підставі наказу № 113-396 від 15 листопада 2013 року. Відповідно до довідки УПФ України в Солом'янському районі м. Києва від 25 червня 2014 року її звільнено з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України. Вона кожного дня була на роботі, не прогулювала, тому вважає наказ про її звільнення за прогули незаконним та таким, що завдав їй моральної шкоди, яку вона оцінює у 3000 грн.



Позивач в судове засідання надала заяву з клопотанням про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги по суті та за обставинами справи підтримала в повному обсязі, просить позов задовольнити, і у випадку неявки представника відповідача, згодна на розгляд справи за його відсутності на підставі наданих доказів та ухвалення заочного рішення. Позивачу роз'яснений порядок перегляду заочного рішення за заявою відповідача.



Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача відповідно до вимог ст. 158 ч.2 ЦПК України, згідно якої особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.



Представник відповідача ТОВ «Сіті Транспорт Груп» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, про причини неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи за відсутності свого представника відповідач суду не надав. В зв'язку з тим, що суд не має відомостей про причину неявки представника відповідача, суд відповідно до ст. 169 ч. 4 ЦПК України вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), так як вважає, що є достатньо матеріалів про права та відносини сторін, і потреба дачі особистих пояснень відповідачем відсутня.



Відповідно до ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі даних чи доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.



В зв'язку з тим, що позивач не заперечує проти розгляду справи по суті у відсутність відповідача, суд, з її згоди, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.



Судом досліджені такі докази шляхом їх оголошення в судовому засіданні: копія паспорту позивача ( а.с. 7), копія трудової книжки (а.с. 13), поштовий конверт з приоритетним листом на ім'я позивача від відповідача (а.с. 10), довідка УПФ у Солом'янському районі м. Києва від 25 червня 2014 року про припинення трудових відносин між сторонами у справі згідно ст. 38 КЗпП України (а.с. 17).



Вивчивши письмові докази та матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та дослідивши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.



У судовому засіданні судом встановлені наступні обставини та відповідні до них правовідносини.



Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Сіті Транспорт Груп», працювала у відокремленому структурному підрозділі м. Дніпродзержинська з 25 червня 2013 року, що підтверджується записом в її трудовий книжці ( а.с. 13).



Згідно довідки Управління пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва від 25 червня 2014 року № 8839/07 (а.с. 17), трудові відносини між сторонами у справі були припинені з 15 листопада 2013 року згідно ст. 38 КЗпП України. Але при цьому в трудовій книжці позивача відповідач безпідставно виконав запис про її звільнення з посади майстра відділу технічного контролю за прогули на підставі ч. 4 ст. 40 КЗпП України згідно з наказом від 15 листопада 2013 року № 113- 396 ( а.с. 13).



Крім цього, трудову книжку позивач отримала від відповідача приоритетним листом, яке було направлено на її адресу 04 липня 2014 року ( а.с. 10).



Суд вважає, що ТОВ «Сіті Транспорт Груп» дійсно порушило права позивача, видавши 15 листопада 2013 року наказ № 113-396 про її звільнення з роботи за прогули, при тому що згідно звітності ТОВ «Сіті Транспорт Груп» ( код ЄДРПОУ 35122889) за жовтень та листопад 2013 року трудові відносини між відповідачем та ОСОБА_1 припинені 15 листопада 2013 року на підставі ст. 38 КЗпП України, а отже наказ про її звільнення за прогули є незаконним і підлягає скасуванню.



Крім цього, суд не має підстав не довіряти обставинами, що зазначені позивачем щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовом про скасування наказу про звільнення за прогули, оскільки нею надані належні докази щодо отримання трудової книжки лише 04 липня 2014 року.



Суд вважає встановленим наявність фактів, якими обґрунтовуються вимоги позивача, з таких мотивів.



Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.



Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, встановлених ст. 233 КЗпП України, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.



Відповідно до ч.1, 2 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.



Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.



Відповідально до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.



Відповідно до ст. 237-1 ЦК України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.



Визначення моральної шкоди визначається у ст. 23 ЦК України й у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику по справах про відшкодування морального (немайнового) шкоди», Так, під моральною шкодою варто розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю осіб.



Оскільки відшкодування моральної шкоди є компенсацією за втрати немайнового характеру, він підлягає відшкодуванню одноразово.



При визначенні розміру й форми відшкодування моральної шкоди суд ураховує такі фактори, як глибину психологічного дискомфорту, значні порушення душевної рівноваги, тривалість страждань, які отримала позивач, а також ураховує вимоги розумності й справедливості. Тому суд вважає, що з відповідача на користь позивача належить стягнути моральну шкоду в сумі 3000 грн.



В зв'язку із задоволенням позову, заявленого позивачем, яка звільнена від сплати судового на підставі ст. 81 ЦПК України, судовий збір на користь держави в сумі 243,60 грн.. належить стягнути з відповідача у справі.



На підставі ст. 148, 149, 233, 234, 235, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 8, 10, 57, 59, 60, 81, 12, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -



ВИРІШИВ:



Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті Транспорт Груп» про скасування наказу та стягнення моральної шкоди, - задовольнити.



Визнати незаконним та скасувати наказ № 113-396 Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Транспорт Груп» від 15 листопада 2013 року про звільнення ОСОБА_1 за прогули.



Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Транспорт Груп» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 3000 грн.



Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Транспорт Груп» в дохід держави судовий збір в сумі 243, 60 грн.



Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10 - денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.



Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.



Суддя: Ковальова А.Б.

№ 207/1193/14-ц

№ 2/207/878/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2014 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

судді: Литвинчука В.П.

при секретарі: Єрмаковій Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпродзержинську справу за позовом ШЕПЕЛЬ СЕРГІЯ ІГОРОВИЧА до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Транспорт Груп" про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2014 року ШЕПЕЛЬ С.І. звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Транспорт Груп" в особі відокремленого структурного підрозділу ТОВ "Сіті Транспорт Груп" у м. Дніпродзержинську про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, моральної шкоди

В обгрунтування пред*явлених позовних вимог позивач вказав, що з 13 травня 2013 року по 16 листопада 2013 року він працював у відповідача. З роботи звільнився за власним бажанням. У заяві про звільнення за власним бажанням він просив відповідача вислати йому трудову книжку поштою тому, що трудова книжка відповідачем зберігалась у головному офісі у м. Києві. Відповідно до чинного законодавства відповідач у день звільнення зобов*язаний був видати йому трудову книжку із записом про звільнення за власним бажанням. Однак, до теперішнього часу йому відповідачем трудова книжка не видана. Тому просить стягнути з відповідача на його користь середню заробітну плату за весь час затримки видачі трудової книжки про звільнення з 21 листопада 2013 року по 06 жовтня 2014 року у сумі 17.188 гривень 50 копійок. Також при звільненні йому відповідачем не була виплачена компенсація за 08 днів невикористаної відпустки у сумі 1.030 гривень 64 копійок. Такими неправомірними діями відповідача йому була спричинена і моральна шкода: з вини відповідач він тривалий час позбавлений можливості працевлаштуватись, що призвело до постійного страждання та хвилювання. Спричинену йому моральну шкоду він оцінює у 3.000 гривень. Просить позов задовольнити.

Представник позивача також пред*явлений позов підтримала та пояснила, що позивачу, який працював у відповідача та звільнився з роботи за власним бажанням, до теперішнього часу не повернута трудова книжка. При звільненні позивачем не була використана відпустка у 12 днів. При звільненні відповідачем позивачу була виплачена компенсація лише за 04 дні невикористаної відпустки у сумі 515 гривень 32 копійок. Виплачувати компенсацію за 08 днів невикористаної відпустки у сумі 1.030 гривень 64 копійок відповідач добровільно не бажає. Також пояснила, що позивач працював на виборчій дільниці у квітні 06 днів, травні - 31 день та у червні 2014 року - 13 днів і, відповідно, отримав у якості заробітної плати 280 гривень, 2.870 гривень та 696 гривень 33 копійки, а всього - 3.846 гривень 32 копійки. Тому вважає, що з відповідача на користь позивача за вирахуванням 3.846 гривень 32 копійок підлягає стягненню 17.188 гривень 50 копійок середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки при звільненні за період з 21 листопада 2013 року по 06 жовтня 2014 року; 1.030 гривень 64 копійки компенсації за 08 днів невикористаної відпустки та 3.000 гривень спричиненої позивачу неправомірними діями відповідача моральної шкоди.

Представник відповідача пред*явлений позов не визнав та пояснив, що позивач дійсно працював у Товаристві та з роботи був звільнений за власним бажанням. При звільненні з позивачем був проведений повний розрахунок та була проведена оплата за 04 дні невикористаної відпустки у сумі 515 гривень 32 копійок. Трудова книжка позивачем була отримана у день звільнення 16 листопада 2013 року, що стверджується розпискою позивача, написаної керівництву Товариства. Йому невідомо чи велась у Товаристві книга обліку руху трудових книжок та чи був відповідальний за трудові книжки. Позивач мав право на 02 дні відпустки за відпрацьований місяць. Але відбувся збій у програмі комп*ютера і тому позивачу нарахували 04 дні відпустки за півроку роботи. Середньомісячна зарплата позивача складала 1.978 гривень 07 копійок, а середньоденна - 96 гривень 49 копійок. У задоволенні позову просить відмовити.

Суд, вислухавши позивача, представників сторін, свідка, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню

Так, свідок СТАРЦЕВ Є.В. пояснив, що позивача він знає. Стосунки зі сторонами службові. Він, свідок, у відповідача працював з 05 травня 2013 року по листопад 2013 року. У заяві про звільнення він та ШЕПЕЛЬ С.І. просили відповідача трудові книжки вислати поштою. Крім нього більше нікому з робітників трудової книжки не вислали. Трудові книжки всіх робітників Товариства знаходились у головному офісі відповідача у м. Києві. Позивач йому говорив, що трудової книжки не отримав і у зв*язку з цим не може працевлаштуватись.

Відповідно до ст.115 КЗпП України: "Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів".

Відповідно до ч.4ст.235 КЗоТ України: "У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу."

У судовому засіданні було встановлено, що трудові книжки працівників Товариства зберігаютьсмя у головному офісі у м.Києві. У судовому засіданні також було встановлено, що позивач, звертаючись до відповідача із заявою про звільнення за власним бажанням, просив вислати трудову книжку поштою. У судовому засіданні було встановлено, що позивачем трудова книжка не отримана до теперішнього часу. Суд не приймає до уваги розписку позивача, надану відповідачем, що, ніби-то, позивачем трудова книжка отримана. Стосовно вказаного позивач пояснив, що трудової книжки він не отримував, що ніякої розписки в отриманні трудової книжки він відповідачу не писав, що підпис у розписці, наданої відповідачем, про отримання трудової книжки не його.

Відповідно до п.,п.3 та 4 постанови Кабінету Міністрів України № 301 від 27 квітня 1993 року "Про трудові книжки працівників": --- "Трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи організації."

Відповідачем суду журнал обліку видачі трудових книжок наданий не був.

Із листа Управління Пенсійного фонду України у Солом*янському районі м. Києва від 23 червня 2014 року вбачається, що у листопаді 2013 року у відповідача була зафіксована наявність трудової книжки позивача.

При таких обставинах суд вважає, що позов позивача у частині стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки при звільненні підлягає задоволенню і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню за період з 21 листопада 2013 року по 06 жовтня 2014 року 17.188 гривень 50 копійок із розрахунку: 96.49гр. /середньоденний заробіток/ х 218 робочих дні = 17.188,50гр.

Окрім того, у судовому засіданні було встановлено, що позивач у відповідача пропрацював 06 місяців. За вказаний період часу позивач не використав відпустку 12 днів. При звільненні з роботи позивачу частково, за 04 дні невикористаної відпустки,було компенсовано 515 гривень 32 копійок. Як пояснив представник відповідача у роботі комп*ютера відбувся збій. Відповідач добровільно не бажає виплатити позивачу компесацію за 08 днів невикористаної відпустки у сумі 1.030 гривень 64 копійок. Так, за 04 дні відпустки позивачу було виплачено 515 гривень 32 копійки що за один день складає 128 гривень 83 копійки. Тому, 128,83гр. х 8 днів = 1.030гр.64коп.

Відповідно до ч.1ст.83 КЗпП України: "У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки..."

Суд також вважає, що частковому задоволенню підлягає позов про стягнення з відповідача на користь позивача і спричиненої моральної шкоди. Суд вважає, що на користь позивача в рахунок спричиненої моральної шкоди підлягає стягненню 2.000 гривень тому, що позивач у зв*язку з невидачею трудової книжки позбавлений можливості працевлаштуватись, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При таких обставинах суд, оцінюючи всі докази зібрані по справі в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Одночасно суд вважає, що з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати --- 243 гривні 60 копійок судового збору.

Керуючись ст.,ст.83,115,116,117,235ч.4 КЗпП України, Законом України "Про відпустки", ст.,ст.6-14,60,212-218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ШЕПЕЛЬ СЕРГІЯ ІГОРОВИЧА до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Транспорт Груп" про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, моральної шкоди --- задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Транспорт Груп" індекс 03124, м. Київ, Бульвар Івана Лепсе № 6, на користь ШЕПЕЛЬ С.І.--- 17.188 гривень 50 копійок середню заробітну плату за час затримки видачі трудової книжки при звільненні.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Транспорт Груп" ( 03124, м. Київ, Бульвар Івана Лепсе № 6,) на користь ШЕПЕЛЬ С.І. --- 1.030 гривень 64 копійки компенсації за невикористану відпустку.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Транспорт Груп" ( 03124, м. Київ, Бульвар Івана Лепсе № 6, )на користь ШЕПЕЛЬ С.І. --- 2.000 гривень в рахунок спричиненої моральної шкоди.

Зобов*язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіті Транспорт Груп" ( 03124, м. Київ, Бульвар Івана Лепсе № 6,) видати ШЕПЕЛЬ СЕРГІЮ ІГОРОВИЧУ трудову книжку із записом про звільнення з роботи за власним бажанням.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Транспорт Груп" ( 03124, м. Київ, Бульвар Івана Лепсе № 6 ) на користь держави 243 гривні 60 копійок судового збору.

Рішення суду допустити до негайного виконання у межах місячної суми платежу заробітної плати .

Рішення може бути оскаржено на протязі 10 днів з моменту його оголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська.

Суддя: / Литвинчук В.П. /